Опис досвіду роботи вчителя початкових класів
Малинівського НВК “ДНЗ−ЗОШ І−ІІІ ст.”
Нестерук Оксани Іванівни
Реалізація компетентнісного підходу, як одна з умов підвищення ефективності навчально−виховного процесу в початкових класах засобами інтерактивних технологій
“У кожній людині є сонце.
Тільки дайте йому світити”.
Сократ
Актуальність проблеми. Удосконалення змісту освіти, запровадження нового Державного стандарту початкової загальної освіти, нові вимоги до формування ключових та предметних компетентностей школярів, проблеми виховання, швидкий розвиток прогресивних технологій навчання і виховання, нові досягнення вітчизняних і зарубіжних педагогів вимагають від учителів високої професійної майстерності, розвинених творчих здібностей, бажання до безперервної освіти.
Актуальність цієї теми зумовлена необхідністю формувати в учнів стійких пізнавальних інтересів та динамікою розвитку системи освіти, що зумовлює перегляд звичних форм і змісту навчання.
Навчання – основна форма розвитку пізнавальної активності учнів початкових класів. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобувають нові знання, що розширює їхній кругозір, і з іншого боку – у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нове, задовольняти свої потреби в пізнанні.
Щоб бути успішною людиною в сучасному світі, недостатньо володіти певною сумою знань у тій чи іншій галузі. Важливо, щоб дитина, яка закінчує школу і йде у доросле життя, не була пасивним об’єктом впливу, а могла самостійно знайти потрібну інформацію, обмінятися думками щодо певної проблеми з іншими людьми, брати участь у дискусії, знаходити аргументи і контраргументи, виконувати різноманітні ролі.
Компетентний випускник початкової школи – учень, який має високий рівень мотивації, характеризується високою навчальною й соціальною активністю, готовністю до самостійної розумової діяльності.
Фундаментальність початкової освіти – не лише у міцно засвоєних учнями уміннях, навичках, а й ключових компетентностях, які мають стати найважливішим надбанням розвивальної шкільної освіти. А саме: уміння вчитися, здоров’язбережувальна, загальнокультурна, громадянська, підприємницька, соціальна, інформативно−комунікативна.
Формування кожної з них вимагає системного впливу.
Практична значущість. З урахуванням впровадження в навчально−виховний процес початкової школи компетентнісного підходу, постає питання підбору методів, форм і засобів навчання, використання інтерактивних педагогічних технологій та творчих завдань, які спрямовані на виховання гуманних якостей особистості, формування в школярів ключових і предметних компетентностей.
Провідна ідея досвіду. Виховати людину нового покоління, формування в молодших школярів основних ключових компетентностей.
Основною ідеєю є з’ясування того, які інтерактивні технології і як саме дозволяють формувати в учнів молодших класів компетентності, яких потребує життя:
- соціальні (навички роботи в групі);
- інформаційні (уміння самостійно здобувати інформацію);
- комунікативні (вдосконалення спілкування в групі);
- компетентності саморозвитку та самоосвіти;
- здоров’язбережувальні (уміння дотримуватися принципів здорового способу життя).
Інноваційна значущість пропонованого досвіду полягає у тому, що, враховуючи вимоги до розвитку системи освіти та, викликане ними, впровадження в навчально−виховний процес початкової школи компетентнісного підходу, для сучасного вчителя надається така педагогічна технологія, яка дозволить поєднати систему особистісно−компетентнісного навчання з класно−урочною системою.
У своїй роботі впроваджую інноваційні технології, поєдную групові та індивідуальні форми роботи. Застосовую форми роботи: групова робота “Карусель”, “Проектна робота”; фронтальна робота: “Мозковий штурм”, “Навчаючи−вчуся”, “Незакінчені речення”, “Мікрофон”; ігрове навчання: “Заселимо будиночки”, “Знайди пару”, “Ланцюжок”, ігрові ситуації: “У бібліотеці”, “У лікарні”, “У магазині”; дискусійне навчання “Обери позицію”.
Науково- теоретична база. Розробку елементів інтерактивного навчання знаходимо у працях В.О.Сухомлинського, учителів−новаторів 70−80 років Ш.Амонашвілі, В.Шаповалова, Є.Ільїна, С.Лисенкової та ін. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємопорозумінні: вчитель – учень, учень − учень. При цьому вчитель і учень рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. У 70−ті роки важливий напрям досліджень загальних форм навчання був пов'язаний з навчально−пізнавальною діяльністю учнів в умовах колективної, групової, індивідуальної роботи в класі (А.Алексюк, Ю. Бабанський, І. Лернер, X. Лійметс). Вагомий внесок у розкриття цієї теми зробили вітчизняні науковці та практики, які досліджували сутність інноваційних та інтерактивних методів навчання, ключові аспекти їх використання у навчально−виховному процесі, вивчали окремі з методів та способи їх використання на заняттях різних видів, займалися пошуком найоптимальніших з них. Зокрема це: Н. Акімова, А. Анікєєв, Г. Бенедик, Л. Борисов, Т. Вахрушева, Н. Гаркуша, Н. Горбатюк, Є. Карманов, Я. Коменський, В. Кривошей, О. Саган, О. Тарасова, М. Топчієв, Н. Рассулова та ін. Основу та поштовх для вивчення цього питання зробили відомі зарубіжні вчені, а саме: К. Друрі, Р Мертон, Дж. Мід, Дж. Морено, Б. Райан, Т. Скоун, К. Фопель, Г. Фріц, Т. Шибутані та ін.
Суть досвіду. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має на меті створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Учні початкових класів швидко втомлюються, що викликає необхідність урізноманітнення видів діяльності та можливість їх змінити. Конкретність і образність мислення, емоційність, естетичне ставлення до навколишньої дійсності, швидка зміна настрою – ці якості притаманні всім молодшим школярам. Тож, із перших днів роботи в школі, я намагаюся створити ситуацію успіху, підбадьорити учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний крок уперед. Починаючи працювати з класом, я поступово вводжу елементи інтерактивного навчання, починаючи з найпростіших форм і методів навчання, таких, як “Мікрофон”, робота в парах, впровадження технології ігрового та проблемного навчання.
Вивчивши основні ідеї інтерактивного навчання, я з’ясувала, що для успішного застосування інтерактивних технологій на уроках, потрібно дотримуватися правил організації інтерактивної роботи учнів. Тому я намагаюсь, щоб до роботи були залучені всі учні, стимулюю їх до активної участі, надаю їм можливості для самоорганізації. Класну кімнату готую таким чином, щоб учні мали змогу легко пересуватися під час роботи малих груп . Під час уроку дотримуюсь структури, проявляю терпеливість до будь−якої точки зору, уважно вислуховую всіх учасників, поважаючи кожного з них.
Упровадження елементів інтерактивних технологій у навчально−виховний процес має багато переваг. Я виявила і систематизувала найбільш дієві інтерактивні технології для умов мого класу.
“Мікрофон” − цей метод дає змогу кожному учневі відповісти на запитання або висловити свою думку. Оскільки право говорити має той, у кого “символічний” мікрофон, інші слухачі не можуть говорити, кричати з місця. На уроці читання з’ясовую думку учнів щодо прочитаного, перевіряю домашнє завдання, підвожу підсумки уроку. На уроці української мови даний метод застосовую з метою повторення вивченого матеріалу. Використовую метод “Мікрофон” на уроці природознавства, після вивчення теми у підручнику.
“Мозковий штурм” − метод, що спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учнів, допомагає знаходити декілька розв’язань конкретної проблеми. Застосовую при поясненні нового матеріалу, вирішенні проблемних питань, які складаються впродовж уроку. Зокрема на уроці української мови при вивченні теми рід іменників, ставлю ключове запитання:
−Яке слово можна підібрати до слів: ведмідь, заєць, вовк? (він, мій) .
На уроці читання перед вивченням нового розділу доцільно запитати у дітей:
−Про що йтиметься у даному розділі? .
“Незакінчене речення” − дає присутнім долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. Цей метод є доцільним при проведенні уроків з предметів: “Основ здоров’я”, “Природознавства”, курсу “Я у світі”.
Найчастіше на уроках математики для інтенсивної перевірки знань учнів використовую технологію “Карусель”. На уроках читання застосовую при вивченні біографії письменників. Перебуваючи “під маскою” дійової особи, дає можливість легше висловлювати свою думку.
Інтерактивні методи “Обери позицію”, “Навчаючи−вчуся”, “Так чи ні” використовую на уроках з курсу “Я у світі”, предмету “Основи здоров’я”, уроках розвитку зв’язного мовлення, на виховних годинах під час обговорення певних ситуацій. Для закріплення правил естетичної поведінки використовую рольові ігри: “У бібліотеці”, “У лікарні”, “В магазині”, “Знайомство”. А також ігри: “Заселимо будиночки”, “Знайди пару”, “Ланцюжок” .
Оскільки працюю з класом, де наявна мала кількість учнів, часто у своїй роботі використовую роботу в парах. Під час роботи в парах швидко можна виконати завдання, які за інших умов потребують великої кількості часу. Серед них можна назвати такі:
−Проаналізувати разом проблемну вправу;
−Розробити питання до інших учнів класу;
−Обговорити відповіді на запитання вчителя;
−Порівняти записи у своєму зошиті та в зошиті свого товариша;
−Розглянути та проаналізувати різні способи розв’язання завдань.
Урізноманітнюючи методи, прийоми і засоби навчання першорядне значення надаю спостереженню у природі, власним дослідженням учнів, демонстраційним і фронтальним дослідам. Значної уваги приділяю проектним технологіям, а саме міні−проектам (1−2 клас), творчим та навчальним проектам (3−4 клас). Під час проектної діяльності стимулюється інтерес учнів до нових знань, відбувається розвиток дитини через розв’язання проблем. Найбільш вдалими вважаю навчальний проект “Водойми рідного краю, їх стан і охорона” (4 клас), навчальний проект “Зустріч зимуючих птахів” (4 клас), міні−проект “Як облаштувати джерело?” (1 клас).
Спонукають учнів до активного мислення на уроці різноманітні цікаві вправи, ребуси, кросворди, загадки. На кожному уроці я здійснюю диференційований та індивідуальний підхід до учнів. Для цього використовую різнорівневі завдання з предметів.
На уроках математики під час вивчення теми “Площа прямокутника”, даю завдання додому виміряти площу своєї кімнати, або яких розмірів має бути килим на підлогу, коли відома його площа. Таким чином формую життєву компетентність. Систематично проводжу фізкультхвилинки, вправи для очей, пальчикову гімнастику, використовую мішечки із сіллю під час уроків читання, що дає можливість формувати здоров’язбережувальні компетентності. Під час виховних годин, намагаюсь формувати у дітей соціальні та громадянські компетентності (захід “Моя Батьківщина – рідна Україна”). Навчаю учнів бути добрими, поважати себе та інших, з повагою ставитись до людей похилого віку. Привчаю дітей до самоконтролю і взаємоконтролю. Практикую різні форми оцінювання знань, умінь і навичок учнів. До оцінювання знань я часто залучаю учнів, що сприяє підвищенню їх активності.
Результативність досвіду. Працюючи над даною науково−методичною проблемою, я постійно здійснювала моніторинг рівня сформованості в моїх учнів ключових компетентностей. Для цього використала такий метод, як соціологічне опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування). В результаті з’ясувала, що у моїх учнів покращилось вміння організовувати своє робоче місце, орієнтуватися у часі та берегти його, планувати свої дії, доводити роботу до кінця .
Використовуючи інтерактивні методи для формування в учнів ключових компетентностей досягла таких результатів: учні на уроках швидше сприймають новий матеріал, кожне завдання виконують із задоволенням. Мої школярі є постійними учасниками ІІ етапу конкурсу ім. П. Яцика. У 2014 р. учень зайняв 6 місце, 2013 р. − 9 місце. Систематично беруть участь у конкурсі малюнків: “Україна єдина”, “Україна без корупції ”, “Безпека та мир в Україні”, “Воскресни писанко”, “Природа України очима дітей”. Мої учні є учасниками шкільних та позашкільних заходів .
Школярі стали доброзичливішими, уважнішими один до одного, допомагають одне одному у навчанні, проявляють почуття радості за успіхи інших. Працюючи в пошуку найбільш результативних методів роботи, я дійшла висновку, що процес формування вмінь і навичок стає набагато результативнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя і учнів. Саме таке навчання, з використанням інтерактивних технологій, сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, підвищує інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює активність і творчість.
Труднощі в реалізації. Іноді, застосовуючи інтерактивні технології, вчителю не вдається досягнути поставлених цілей. У моїй практиці спостерігались такі труднощі:
- В учнів малий запас знань по темі, що розглядається.
- Не завжди можна провести заняття у групах з малою кількістю дітей.
- Багато відведено часу на малий обсяг інформації.
- Учні не завжди слідкують за часом, що відводиться на виконання, тому вчителеві слід контролювати, нагадувати.
- Під час виконання вправи «Карусель», діти не завжди до кінця вислуховують свого товариша.
- Спілкування учнів у групах приводить до шуму, а тому вчителю слід заохочувати учнів похвалою, оцінкою.
- Іноді учні замкнені, відмовляються від спілкування.
Висновок. Таким чином, використання інтерактивних технологій є не самоціллю, а засобами розвитку пізнавальної активності учнів початкових класів, створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, позбавлення у дитини почуття страху, можливість зробити її розкутою, запевнити у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.
Якщо раніше робилася ставка на здобуття знань, то нині – на вміння оперувати здобутими знаннями, використовувати їх на різних рівнях власного життя. Отже, з’ясувавши суть компетентнісного підходу до навчання та особливості його впровадження в початковій школі, проаналізувавши методи, форми і засоби навчання, використання яких дозволить формувати в учнів основні ключові компетентності, встановлена ефективність застосування інтерактивних педагогічних технологій щодо формування в учнів основних ключових компетентностей.
Список використаних джерел.
1. Зміст та дидактичні структури, методичне забезпечення уроків в початкових класах. Сучасні вимоги / За ред. проф. Коваль Г.П. − Рівне, 1997.
2. Коваль Г.П. Зміст та дидактична структура уроку читання в початкових класах. − Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. − 80 с.
3. Методика викладання української мови // С.І. Дорошенко, М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко, A.C. Вашенко та ін. − K.: Вища школа, 1992.
4. Методика викладання української мови: Навчальний посібник / Коваль Г. П., Деркач Н.І., Захарчук З.О., Іванова Л.І. − Рівне, 2002.
5.Інтерактивні технології навчання: Теорія, досвід; метод посібник. / авт.− уклад.: Пометун О.І., Л.В. Пироженко, − К.: А.П.Н., 2002. − 136.
6. Комар О. Інтерактивні технології−технології співпраці // Початкова школа. – 2005. − №2.
7. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. − К.: А.С.К., 2004.
8. Телячук В.П., Лесіна О.В. Іноваційні технології в початковій школі. − 2−е вид. − Х.: Вид.група “Основа”, 2008. − 223 с.
9. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із українською мовою навчання. − К: Видавничий дім “Освіта”, 2012.
10.Савченко О .Я. Дидактика початкової школи. − К: Ґенеза, 1999. − 368 с.
11. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. − K.: “Магістр – S”, 1997. − 256 с.
12. Байбара Т. Компетентнісний підхід в початковій ланці освіти. / Байбара Початкова школа №8 2010 р. ст. 46.
|
